Новий історичний та фізичний аналіз уранових кубів пояснює обмеження німецького ядерного проєкту
Недавній архівний аналіз і дослідження кубів урану, що збереглися, свідчать, що наукова група під керівництвом Вернера Гейзенберга потребувала більшої кількості урану та важкої води, ніж вважалося раніше. Дані доводять, що реактор B8 не зміг би досягти критичності з тими матеріалами, які були доступні під час Другої світової війни.
Дослідження вивчило уранові куби, які пережили військові дії, щоб точніше визначити технічні можливості нацистської атомної програми.
Результати показують, що історичні оцінки недооцінювали масу та об'єм палива й модератора, необхідних для ефективної роботи реактора.
Цей технічний висновок підкріплює докази того, що німецька ядерна програма була технологічно далекою від розробки життєздатного діючого реактора в умовах воєнного дефіциту.
- Було проаналізовано уранові куби німецької ядерної програми, що збереглися.
- Дослідження демонструє, що було потрібно більше урану та важкої води, ніж вважалося.
- Реактор B8 не міг функціонувати з матеріалами того часу.
- Отримані дані коригують попередні історичні оцінки щодо проєкту Гейзенберга.
Підтверджує: Новий історичний та фізичний аналіз уранових кубів пояснює обмеження німецького ядерного проєкту